На вододілі річок Уманка, Кам’янка, Удич, Кубище і Гірський Тікич розташовано районний центр Христинівка.

   За археологічними даними ця територія була заселена ще з IV тисячоліття до н.е. різні культури залишали тут спогади про себе: трипільська, білогрудівська, зарубинецька, черняхівська.

   В історичних джерелах 1574 року є згадка про містечко Христигород. За однією із легенд його назва походить від перехрестя двох великих шляхів: чумацького (з Київщини до Криму) та торгового (з Поділля до Дніпра).

   Відроджене в середині XVII ст. поселення, після його неодноразового руйнування кримськими татарами, стало називатися Христинівкою.

   Господарями Правобережної України XVI-XVIII ст. були польські магнати, тому Христинівщина також входила у їхні володіння. А 1793 року місто ввійшло до складу Російської імперії.

   Хоча Христинівка і віддалене місце Правобережної України, проте і тут у другій половині XVIII ст. починає розвиватися промисловість. Економічне значення міста зростає із введенням в експлуатацію залізничних колій і створенням оборотного паровозного депо. Це сприяло збільшенню населення. На території району проходять важливі залізничні магістралі.

   Усередині XIX століття на цукровому заводі у селищі Верхнячка та в селі Шельпахівка Христинівського району були створені перші пожежні команди. В Шельпахівці було 2 пожежних кінних виїзди. Один утримувався коштом місцевого поміщика, а другий за кошти місцевої громади.

   В післявоєнні роки пожежогасіння в районі здійснювала пожежна команда "Поштового ящика №10" (нині ДП ДАК «Хліб України» Хлібна база №86), на озброєнні якої був пожежний автомобіль.

   Загалом же, до 1959 року пожежогасіння в районі здійснювали лише добровільні протипожежні формування місцевих громад та підприємств.

   Створення області та державна політика, спрямована на пожежний захист народного добра, стали значним розвитком у розвитку пожежної справи.

   1 березня 1959 року було створено міську пожежну команду та призначено першого її начальника – Бутенка В.Т., а 1 квітня наказом №2 по пожежній команді міста Христинівка було сформовано особовий склад в кількості 6 чоловік.

   В листопаді 1959 року на території нинішньої Христинівської філії ВАТ "Черкаський облавтодор " розпочато будівництво гаражів та караульного приміщення, де команда розташовувалася наступних 20 років. На той час на озброєні команди був автомобіль ПМГ - 19, який в 1964 році був замінений на більш сучасний ЗГЛ -164 та ЗІЛ-157.

   В 1974 році місті Христинівка розпочато будівництво нового, більш сучасного пожежного депо. Тоді виникало чимало проблемних питань, тому керівництво будівництвом взяв на себе заступник начальника відділу пожежної охорони УМВС Василь Жовтенко. Завдяки його зусиллям у 1980 році в області з’явилась одна із перших великих пожежних частин, на базі якої утворено опорний пункт по гасінню великих і складних пожеж уманського кущу (Христинівський, Жашківський, Тальнівський, Уманський, Монастирищенський райони). Тоді ж міську пожежну команду було перейменовано на Професійну пожежну частину № 20.

   В районі потужно розвивалась сільськогосподарська промисловість, була створена найбільша в Україні база хлібопродуктів, де зберігався недоторканий державний запас зерна, збудовано комбікормовий завод союзного значення.

   Важливість об’єктів змушувала вогнеборців підвищувати пильність.

   Журнали виїзду фіксували неодноразові пожежі різної складності: горіли скирти, комбайни, склади вітамінно-трав’яної муки, пшениця на корені.

   Доводилося пожежним рятувати і незвичайних потерпілих. В 70-х роках під час складної пожежі на одній з найбільших в Україні птахоферм було евакуйовано кілька тисяч голів птиці.

   Техніка опорного пункту залучалась на складні і довготривалі торф’яні пожежі в с. Ірдині Черкаського району та на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.

   Та найбільш пам’ятною була пожежа у грудні 1991 року, коли зайнялася Христинівська центральна районна лікарня. Через пізнє виявлення пожежі вогонь швидко розповсюдився по покрівлі. Було евакуйовано близько 300 чоловік, з яких 25 важкохворих. Людей розміщали в житлових будинках громадян, які проживали поблизу. Для ліквідації пожежі, згідно плану залучення сил та засобів, було піднято весь особовий склад та залучено 13 пожежних автомобілів, в тому числі і з сусідніх Уманського, Монастирищенського, Маньківського, Жашківського, Тальнівського районів.

   Самовідданість і професійність дій пожежних дозволили уникнути людських жертв, а матеріальні збитки зменшити, наскільки це було можливим.

   Для захисту вузлової залізничної станції та важливих залізничних магістралей, що перетинають район, був створений окремий підрозділ воєнізованої пожежної охорони. На станції Христинівка був поставлений в бойовий розрахунок пожежний потяг та до 1992 року пожежний автомобіль АЦ-40(130)63Б.

   У 1993 році частину очолює Григорій Сергійович Гончар, а вже у лютому 1997 року, на виконання Закону України «Про пожежну безпеку», ППЧ-20 було реорганізовано в 14-у самостійну державну пожежну частину, а особовий склад атестовано.

   У 2000 році начальником частини призначено Юрія Михайловича Затірку.

   У 2003 році на цій посаді його замінив Олександр Васильович Собко. Саме йому і довелось впроваджувати в життя реорганізацію, пов’язану із переходом пожежної охорони у систему МНС.

   Пожежа, яка виникла в 2003 році вночі 15 вересня о 1 годині 45 хвилин в селищі Верхнячка Христинівського району, майже повністю знищила житловий будинок. У вогні загинула одна жінка, 11 родин залишилися без даху над головою.

   Усю ніч пожежні із Христинівки, та із навколишніх населених пунктів намагалися врятувати від вогню житловий будинок на вулиці Толстого, 5 в смт. Верхнячка. Проте, несвоєчасне виявлення пожежі і велика завантаженість горища споруди горючими матеріалами стали причиною швидкого поширення вогню на увесь будинок.

   Пожежним довелося одночасно боротися із вогнем та рятувати людей та їх майно із квартир. Одну жінку, яка в розпачі кинулася в своє охоплене вогнем житло вдалося витягнути із приміщення лише за мить до того, як обвалилася стеля.

   Всього ж із будинку вдалося евакуювати 21 мешканця, 9 з яких тимчасово розміщені в дільничній лікарні селища, 12 знайшли притулок у родичів.

   Причиною пожежі стало паління в нетверезому стані 43 річної жінки, яка і загинула в осередку пожежі.

   У січні 2005 року, у зв’язку зі створенням Христинівського районного відділу ГУ МНС України в Черкаській області, до його складу увійшли СДПЧ-14 під керівництвом Олега Михайловича Коренюка, наглядово-профілактичний блок на чолі з Олександром Володимировичем Сокуром та фінансова частина.

   З розширення повноважень, рятувальникам довелось переглянути свої взаємини зі складом рідкого аміаку ППФ «Інфоазот», що розташований у с. Розсішки Христинівського району. Склад розташований на зберігання 500 тонн рідкого аміаку. Поблизу цього об’єкту розташовано військовий арсенал та дві АЗС. Тож, для попередження виникнення надзвичайних ситуацій на підприємстві щорічно проводяться пожежно-тактичні навчання та відпрацювання.

   Сьогодні Христинівський районний відділ ГУ МНС України в Черкаській області Олександр Сергійович Дубенець, якому вдалося налагодити партнерські стосунки з органами місцевого самоврядування, відомчими організаціями та керівниками потужних підприємств.

   Саме завдяки розумінню з боку органів місцевої влади, у 2008 році на озброєння СДПЧ-14 поступило рятувальне обладнання, а в 2009 році підрозділ отримав пожежний автомобіль, який укомплектований сучасним аварійно-рятувальним обладнанням.

   Від початку створення пожежної охорони, вогнеборці Христинівщини ліквідували понад 2500 пожеж, а також постійно залучались до ліквідації надзвичайних ситуацій різного характеру.

   Сьогодні в Христинівському районному відділі працює згуртований колектив, який повністю готовий виконувати поставлені завдання у сфері цивільного захисту.