Перша допомога при отруєнні чадним газом

   Отруєного потрібно негайно винести на свіже повітря. Якщо він без свідомості, то слід піднести до ніздрів шматочок вати, змочений нашатирним спиртом, для збудження кровообігу головного мозку і центру дихання. З цією метою доцільно робити розтирання шкіри та енергічний масаж тіла потерпілого, прикладати грілки до ніг. При нагоді дають йому тривало вдихати кисень із кисневої подушки або ізолюючого протигаза. Обов'язково потрібно звільнити від тугої одежі, яка заважає диханню, розстібнути комір і ремінь. На голову і груди потерпілого слід покласти холодний компрес, якщо він при свідомості — напоїти гарячим чаєм, кавою.

   Коли наявний розлад або зупинка дихання, слід негайно розпочати штучну вентиляцію легень і проводити її до появи самостійного дихання. При відсутності роботи серця — негайно розпочинати його непрямий масаж.

   Після надання допомоги і виведення потерпілого з коми в нього можуть виникнути психоз, порушення ковтання, стан м'язової слабкості протягом тривалого часу. Можуть також виникнути пізні серйозні зміни та ускладнення нервової, дихальної та серцево-судинної системи. Тому при тяжких отруєннях, для профілактики ускладнень, які можуть виникнути протягом перших кількох діб, потерпілого слід на носилках відправити до лікарні.

   При наданні допомоги отруєному світильним газом у закритому приміщенні увечері чи вночі забороняється запалювати сірник або вмикати електричне освітлення. Ці дії можуть спричинити вибух скопиченого в приміщенні світильного газу. Електроосвітлення потрібно вимикати шляхом вивертання запобіжника.

Допомога при ураженні електричним струмом

   Перша медична допомога при ураженні людини електричним струмом повинна бути спрямована на звільнення її від дії струму та підтримку або відновлення серцевої діяльності і дихання.

   Якщо потерпілий при свідомості, але не спроможний розтиснути руки, йому слід запропонувати підскочити або впасти, щоб розірвати електрострумовий ланцюг.

   Коли уражений без свідомості, то потрібно негайно знеструмити його шляхом вимикання напруги в мережі рубильником, вимикачем або запобіжником. При неможливості достатньо швидко вимкнути електромережу слід перерізати чи перерубати електропроводи.

   При ситуації, коли потерпілого можна відтягти від ушкоджуючих струмоведучих частин, до яких він торкається, рятівник повинен подбати про власну безпеку: по можливості діяти однією рукою, тягнути тільки за суху одежу, уникати доторкання до оголених частин тіла потерпілого та оточуючих металевих деталей. Електроізолюватися від потерпілого можна за допомогою діелектричних рукавиць або руки обмотаної тканиною, ставання на гумовий килимок, суху дошку або інший підручний предмет, що має діелектричні властивості.

    Відокремивши ураженого від струмопроводу, потрібно ретельно оглянути його.

   Якщо в потерпілого наявні ознаки клінічної смерті, то слід невідкладно розпочати серцево-легеневу реанімацію. При "несправжній смерті" єдиним ефективним заходом першої допомоги є негайне проведення штучного дихання (з рота в рот); інколи його доводиться робити протягом кількох годин поспіль. Штучне дихання при працюючому серці, як правило, швидко покращує стан ураженого: шкіра стає нормального кольору, визначаються пульс і артеріальний тиск. Серцево-легеневу реанімацію або тільки штучне дихання по можливості потрібно поєднувати з підшкірним введенням 2 мл кордіаміну або 1 мл 10% розчину кофеїну.

   Опритомлену людину в подальшому слід утеплити, напоїти великою кількістю води, чаю чи компоту (давати алкоголь і каву шкідливо) та відправити на транспорті до лікарні. При необхідності реанімаційні заходи чи штучне дихання слід безперервно продовжувати і в транспорті.

   Слід пам'ятати, що загальний стан такої людини може різко погіршитися в найближчі години після електроушкодження. Можуть виникнути порушення в кровозабезпеченні м'язу серця та явища вторинного шоку. Ці ускладнення іноді спостерігаються в потерпілих навіть із найлегшими загальними проявами (головним болем, загальною слабкістю). Тому всі особи, що отримали електроушкодження, повинні бути госпіталізованими. Перевозити таких людей потрібно в лежачому положенні та в утепленні. Як першу допомогу їм можна дати знеболювальні (амідопірін 0, 25 г, анальгін 0, 25 г), заспокійливі (20-30 крапель настойки валеріани), серцеві препарати (валідол, валокардін, ереніт та ін.).

   Під час транспортування до лікарні потрібно особливо уважно стежити за станом потерпілого, тому що в будь-який час у нього може виникнути зупинка дихання і серцевої діяльності. Слід бути напоготові до реанімаційних заходів у дорозі.

Кровотеча

   При перших ознаках кровотечі слід вжити заходів, що спрямовані на її зупинку.

Зупинка капілярної кровотечі

   Капілярна кровотеча зупиняється швидко, якщо рану накрити чистим бинтом, зверху якого покласти шар вати, і рану перев'язати. Може бути використаний перев'язувальний пакет.

Зупинка венозної кровотечі

   Небезпечними моментами венозної кровотечі є не тільки втрата значної кількості крові, але й імовірність всмоктування повітря в судини через пошкоджені місця.

   Венозну кровотечу краще за все зупинити стисною пов'язкою. На рану накладають чисту марлю, поверх неї нерозгорнутий бинт чи складену в кілька разів марлю або чисту носову хустинку і туго перев'язують. У випадку, коли відсутній перев'язувальний матеріал, треба негайно натиснути пальцями нижче місця поранення. У разі кровотечі з вени руки іноді достатньо просто підняти її догори. Але в будь-якому випадку після цього на рану слід накласти стисну пов'язку.

Зупинка артеріальної кровотечі

   Це найбільш небезпечний вид кровотечі. При кровотечах із сонної, стегнової або пахвової артерій людина може загинути через 2—3 хв. Слід негайно натиснути на артерію пальцем вище місця поранення. Натиснення здійснюють до тих пір, поки не накладуть стисну пов'язку. При кровотечі зі стегнової артерії однієї стисної пов'язки недостатньо. У таких випадках необхідно накласти джгут. Якщо під рукою немає, джгута, то використовують носову хустинку, ремінь або краватку. Джгут накладають не більш ніж на 1 годину взимку та не більш ніж на 2 години влітку. Джгут накладають на кінцівки вище місця кровотечі. Спочатку на місце накладання джгута кладуть шар марлі або бинта. Під джгут підкладають записку із зазначенням часу накладання джгута або пишуть на лобі. Якщо транспортування пораненого до медичного закладу з тих чи інших причин не здійснено, то після 0, 5 години джгут на 3—5 хв слід трохи ослабити для відновлення кровообігу. У разі будь-якої кровотечі, особливо, якщо постраждали кінцівки, треба слідкувати за тим, щоб поранена частина тіла перебувала в піднятому стані, та забезпечити її спокій.

При кровотечах з носової порожнини

   Потерпілого кладуть на спину, піднімають голову і на перенісся кладуть холодні компреси або лід. Потерпілий стискає пальцями крила носа. При носовій кровотечі не можна промивати та спорожнювати ніс.

Кровотеча з легень

   Кровотеча з легень може виникнути в разі сильних ударів грудної клітини, переломів ребер та в інших випадках. Потерпілий відкашлює яскраво-червону кров з піною та тяжко дихає.

   Потерпілого кладуть у напівсидяче положення, під спину підкладають валик, на який він спирається, розстібають комір. Потерпілому забороняється рухатись і говорити. Якщо хворий опритомнів, його слід покласти на спину з трохи опущеною головою, руки і ноги трохи підняти, що сприяє кровонаповпенню мозку і підтримує його діяльність.

   У всіх випадках потерпілих необхідно терміново відправити до лікувального закладу.

Накладання джгута

   Цей засіб використовують тоді, коли інші засоби не зупиняють кровотечі або зупинка кровотечі призначена забезпечити тривале (до кількох годин) перевезення потерпілого

Правила накладання джгута

   Артеріальний джгут накладають вище (ближче до серця) місця кровотечі, а венозний - нижче.

   На голе тіло джгут не накладають, тому що виникає задимлення шкіри. Це створює додаткові больові страждання потерпілого і сприяє розвитку шоку. Джгут кладуть на одежу або на пов’язку, якщо тіло оголене.

   Термін накладання джгута: в теплих умовах - до 2-х годин, у прохолодних - до 1 -ї години. Пояснюється це тим, що припинення кровообігу кінцівки на холоді швидше призводить до початку омертвіння її тканин. Якщо необхідний довший термін накладання джгута у звязку з перевезенням потерпілого, то після закінчення допустимого терміну слід через кожні 30 хвилин ушкоджену артерію притискувати до прилеглої кістки (див. місця притискання артерій до кісток), а джгут послабити до порозовіння кінцівки. Після цього джгут знову накладають на кінцівку трохи вище або нижче попереднього місця. Послаблення джгута необхідно виконувати повільно та поступово, щоб зменшити ризик виштовхування раневого згустку крові й відновлення кровотечі.

Для контролю терміну накладання джгута слід:

• пов’язкою джгут не закривати;
  
• біля джгута прикріпити ярлик, на якому вказати час і дату накладання джгута;
  
•  на тілі біля джгута записати час і дату, якщо немає ярлика.
  

   Кінцівку з накладеним джгутом у холодних умовах утеплюють. При накладанні на плече джгут розміщують ближче до суглобів. На середину плеча джгут накладати не слід, бо в даному місці до кістки прилягає нерв і тиск на нього може призвести до паралічу.

Припинення артеріальної кровотечі за допомогою джгута:
а - гумовий джгут;
б – м’яка прокладка під джгут та розтягування джгута;
в - накладання джгута.

Допомоги при ураженні сильнодіючими отруйними речовинами

   В першу чергу необхідно захистити органи дихання від подальшої дії сильнодіючих отруйних речовин.

   На потерпілого необхідно надіти протигаз або ватяну марлеву пов’язку, попередньо змочивши її при отруєнні хлором водою або 2 % розчином питної соди, а при отруєнні аміаком – водою або 5% розчином лимонної кислоти, і винести (вивести) його із зони ураження. У випадках отруєння сильнодіючими отруйними речовинами потерпілому забезпечити спокій і тепло.

   При виході із зони зараження вимийте очі і відкриті ділянки тіла (чаєм, молоком і т.д.) і зверніться за допомогою до медичного працівника або до медичного закладу.

   При отруєнні аміаком винесіть потерпілого з зони зараження, шкіряні покрови, очі, ніс, рот вимийте водою. В очі закапайте дві-три краплі 30% розчину альбуциду, в ніс оливкове масло.

   При отруєнні хлором винесіть потерпілого із зони зараження. При зупинці дихання зробіть штучне дихання. Шкіряні покрови, рот, ніс вимийте 2 % розчином питної соди або водою.

   При отруєнні метаном винесіть потерпілого із зони зараження. При зупинці дихання зробіть потерпілому штучне дихання.

   При отруєнні чадним газом винесіть потерпілого із зони зараження, розстебніть комірець одягу. При необхідності зробіть штучне дихання.

   При необхідності зверніться за допомогою до медичного працівника або відправте потерпілого в медичний заклад.

   При отруєнні СДОР дійте у відповідності з отриманими розпорядженнями управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста обласного підпорядкування, району).